Як приходить Новий Рік (укр.)

У маленькому, але дуже мальовничому селі Підліссі жив-був колись восьмирічний хлопчик Семен. Був він справжнім шукачем пригод. На уроках часто ловив гав, у дворі смикав кота за хвіст і ганяв курей. Але найбільшою проблемою для його батьків було те, що Семенко дружив з Петриком, спокою з яким було годі сподіватися. Був Петрик ще більшим розбишакою: зривав уроки, сміявся з менших, найчастіше вони отримували від нього штовхана. А яким же він був вигадливим на всілякі витівки!

Ось яка дивовижна пригода сталася з друзями одного разу. Уже надходив Новий рік. У дітей почалися канікули. В один із таких днів Семен зустрівся з Петром . Петро був повен ідей, як цікаво і з користю провести такі довгоочікувані зимові канікули. Але через заборони батьків не міг їх втілити в життя. Та Семен запропонував хлопцеві свою ідею. Нещодавно його мати розповіла йому дивовижну історію про те, як приходить Новий рік. Виявляється, що Новий рік і його символ приносить у своєму мішку Дід Мороз. Він виходить з лісу і кличе до себе Старий рік, ховає його до свого мішка, а потім випускає Новий рік. Мати запевняла, що це цілковита правда, тому Семен вирішив неодмінно це перевірити. Петро, обміркувавши цю інформацію, вирішив приєднатися до друга. Хлопці домовились зустрітися біля лісу за день до Нового року.

У призначений день друзі, як і домовлялись, прийшли на місце зустрічі. Петро завбачливо приніс із собою трохи їжі і теплий одяг. Семен здивувався, тому що не розумів, для чого все це. Але товариш пояснив йому свій план. Вони мали вночі в лісі чекати на Діда Мороза, який принесе свою чарівну торбу. Петро запропонував, як потай від батьків пробратися до лісу непоміченими. Хлопці заховали їжу й одяг. А наступного дня, за декілька годин до півночі, вони зустрілись біля схованки і стали чекати. У таку пізню пору в лісі було дуже моторошно. Гілки дерев нагадували якісь дивні створіння, а шум вітру, що гуляв лісом, був схожий на завивання страшного звіра. Друзі трохи підкріпилися, закутались у теплі ковдри і почали чекати.

Та довго чекати їм не довелось. Несподівано перед ними постав силует дідуся з білою бородою та довгим сивим волоссям. Від несподіванки і здивування у хлопців перехопило подих. Та дідусь сам першим підійшов до них і спитав:   — Ви хто такі? Не підкажете, де тут село?   — Ну-у-у. Підкажемо,— схвильовано відповів Семен.   — А ви, дідусю, самі хто?   — Я – Дід Мороз, хіба не впізнали?   — А де ж Ваш чарівний мішок?   — У мене в лісі його поцупив якийсь Лісовичок. Я вже дуже старий і немічний, тому не зміг його наздогнати. От якби ви мені допомогли.   — Звичайно, ми Вам допоможемо. Та спочатку скажіть, що з нами трапиться у наступному році.   — Ох, чого захотіли! Не можу. Але одне пам'ятайте: як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш. А тепер краще допоможіть мені відшукати мій чарівний мішок, без якого Новий рік не настане.

І вони разом пішли на пошуки загадкового Лісовичка. Незабаром дідусь і друзі натрапили на маленьку хатинку, де мешкала сім’я Лісовичка. Сам Лісовичок був невисокого зросту, трохи неповороткий, дуже старий, із сумним зморшкуватим обличчям. Його ніс був маленьким, як і він сам. Волосся в нього було сиве й рідке. Його стомлені очі були спокійні, як і його погляд.

Хлопці попросили Лісовичка повернути речі Діда Мороза. Але той сказав, що віддасть чарівну торбу тільки в тому разі, якщо вони виконають його завдання. Він розповів, що раніше мешкав у лісовій гущавині, але після її вирубки змушений був переселитись в інше місце, і тому він тут. Через свій переїзд він і його сім’я не встигли підготуватись до зустрічі Нового року. Лісовичок вважав, що якщо він забере у дідуся торбу, Новий рік настане пізніше і він встигне підготуватись.

Хлопці все зрозуміли і швидко взялись до справи: прикрасили ялинку, приготували декілька смачних страв, розважили дітей піснями і танцями. Усім було так весело, що аж не хотілось повертатися додому. Щоб розважити гостей, Лісовичок також продемонстрував їм свою здатність швидко ховатись. Діти незчулись, як настала північ. Лісовичок швидко віддав дідові його мішок. Дід Мороз швиденько заховав у свою чарівну торбину Старий і випустив Новий рік. І в ту ж хвилину друзі пригадали слова дідуся: «Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш». Тоді вони зрозуміли, яким буде їх наступний рік.

Вовк Богдана, 8 клас, лауреат конкурсу «Найкращий казкар ліцею 2012»