Питання наші, відповіді Ваші – Юлія Вікторівна Марціновська

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель біології, класний керівник - Юлія Вікторівна Марціновська

І перше суто біологічне питання спеціально для Вас. Скільки треба з’їсти крендельків, щоб середньостатистичний учень був задоволений?

Пачку.

Змістовно)). А якої теорії виникнення людини на Землі Ви дотримуєтеся?

Двох теорій. Креаціонізму, тобто все ж є вище створіння, що дало початок зародженню живим організмам, а далі процеси еволюції. Звичайні зміни, які відбувались протягом довгих років існування Землі,  у зв`язку з пристосуванням до тих чи інших умов довкілля.

Яким був ваш улюблений предмет у школі?

Фізкультура.

Але зараз Ви вчитель біології. Що підштовхнуло Вас до зміни профілю?

Суто випадково. Узагалі цікавилась медициною (і досі цікавлюся). У процесі вступу до університету пропустила іспит з фізкультури. Списки закрилися, і я вирішила: будь, що буде, піду на біолога.

А біологія як шкільний предмет Вам подобалася?

Не можу сказати, що я її любила. Вона просто мені легко давалася й не більше.

Чи продовжуєте Ви й досі займатись вивченням біології?

Так, продовжую, але не цілої біології як науки, а лише окремої її галузі – фізичної терапії, реабілітації. Більше пов’язано з людиною.

Як Ви ставитесь до дуже актуального на сьогодні питання екології?

Я цим зараз дуже переймаюсь. Хвилює, в першу чергу вивіз сміття. Тому що його багато накопичується і часто його можна зустрічати по місту, на вулицях, особливо під час великих заходів. По-друге забрудненість повітря, вирубування лісів, низька якість питної води, а також зміни клімату.

Що Ви робите для підтримки своєї фігури в такому чудовому стані?

Чесно? Нічого. Певно, частково - це генетика та хороший метаболізм. Плюс ранкова зарядка, йога, а з приводу харчування – можу дозволити собі будь-що, тому що компенсую це збалансованим харчуванням і фізичними заняттями.

Чи є у Вас якась цікава історія зі студентського життя, якою Ви могли б поділитися?

Є. Але ви її дізнаєтеся на випускному)).

Як Ви вважаєте, якою є найважливіша якість сучасного учня?

Чесність. Насамперед чесність. Це навіть не для учня, а для людини взагалі. А в плані навчання – самостійність. Бажання самому дізнаватися щось нове, здобувати знання і не боятись запитувати те чого не розумієте. Важливе саме прагнення.

А ким би Ви хотіли працювати, якщо не вчителем і не реабілітологом?

На той час я хотіла працювати в  медичній реабілітації. Цю свою мрію здійснила: отримала другу вищу освіту, цього року захистилася й стала офіційним дипломованим фізичним терапевтом, ерготерапевтом  іншими словами реабілітологом.

Кого з учителів Русанівського ліцею Ви б хотіли побачити своїм учителем у шкільні роки?

Напевне, Оксану Миколаївну. Вражає її спокій та врівноваженість. Точно.

Якщо уявити ліцей майбутнього, які  три речі Ви там обов’язково бачите?

Відсутність навчальних програм, які нам нав’язує Міністерство освіти. Щоб ми самостійно могли вибирати ті теми, які вважаємо доцільними для засвоєння дітьми в той чи інший момент, а не завантажувати вас надлишковою інформацією.

Наступне – щоб не було бюрократії, паперової роботи – більше роботи з дітьми.

І побільше, напевне, виходів за межі ліцею.

Яка у Вас улюблена книга?

Ден Браун. Це автор, книги якого я читаю на одному подиху.

А яку музику Ви слухаєте?

Музика в мене під настрій. У мене немає улюбленого стилю чи жанру. Сьогодні захотілося мені важку металіку послухати – я її послухаю, завтра захочу послухати Вівальді – я послухаю Вівальді.

Які ваші джерела натхнення?

Коли мені треба прийти в себе, знайти баланс – це пробіжка. Музика, парк чи ліс неподалеку, наодинці зі своїми думками – і все стає на свої місця.

Існує таке правило щодо поліцейських, що вони залишаються поліцейськими навіть не на службі й громадяни мають право до них звернутися по компетентну допомогу. Як Ви вважаєте, чи працює те саме правило щодо професії вчителя?

Так, інколи так. Хоча я працюю вчителем усього лише п’ятий рік, манера спілкування з учнями в школі переноситься іноді на друзів. Забуваєшся, починаєш щось пояснювати, а вони тобі: «Ми ж не в школі. Нащо мені оце?»

Чи має вчитель у своєму повсякденному житті зважати на те, що він учитель і ставитися до життя через цю призму?

Ні, це стереотипи, які залишилися щодо вчителів. Поза межами навчального закладу хоч ти вчитель, хоч ти стрибаєш з парашутом, якщо хочеш пірсинг собі зробити – роби. Я нещодавно зробила собі татуювання й мене друзі питають: «Як так? Ти ж учитель!» Ну то й що?    

Інтерв'ю брали учні 10-Б класу, Артем Шумський і Ліза Ткач.

Коментарі